На ній і гроно, і пелюстка,
І небо райдуги на ній…
Мов берегиня вроди, хустка
Здавен у нашій стороні.
Україна – одна з найбільших за територією країн Європи. Корінь українського народу сягає в глибину століть. Україна не одне століття відстоювала своє право на незалежність, самостійність і самобутність.
Ми українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру, традиції, любити свій народ, а це значить шанувати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам’ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти їх як найціннішу реліквію.
Напередодні другого свята Різдвяного циклу – свята Василія Великого у закладі дошкільної освіти №11 «Світлячок» відбулась надзвичайно цікава зустріч з майстринею-хусткувальницею Оксаною Рудавською (ГО «Об’єднання «Родовід»). Вона провела майстер-клас з хусткування. Зустріч відбулась за ініціативи директора ЗДО №11 Лесі Цінцірук та за підтримки директора ЦПРПП ДМР Галини Марчук.
З перших хвилин пані Оксана захопливо оцінила красу українських жінок, працівників закладу, у вишиванках і різнобарвних шалянових хустках.
Учасники зустрічі довірили свої роздуми про те, що вони хотіли б дістати з бабусиної скрині і передати своїм дітям і онукам. Ці роздуми стали інтригою впродовж всього заходу – адже лише на завершення пані Оксана їх озвучила на загал.
Цікавою і насиченою була розповідь майстрині про історію та факти з історії української хустки, аналогів якої немає ніде в світі. Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Здавна зберігає наш народ пам’ять про хустину як про давній символ. Хустка – перша ознака одягу жінки – була широко розповсюджена по всій Україні. А способи її пов’язання були різними.
Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія. Хустка завжди вважалась оберегом і була основним головним убором, який жінки носили протягом цілого року. Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Значну роль вона відігравала під час весілля. По ній визначали рівень достатку сім’ї. Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язування домотканих, оздоблених вишивкою та фабричних хусток.
Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язування хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці, а на території Середнього Подніпров’я хустку обвивали довкола голови. Жінки уміло зав’язували «хустку-сову» та «хустку-гуші» на Прикарпатті.
Учасникам заходу було продемонстровано яворівську, тернопільську, поліську та подільську, гуцульську та вінницьку модель зав’язування хусток. Майстриня уміло доповнювала свою розповідь гумором: «Голова – не коліно, повинна мати форму». Пояснила і продемонструвала полтавський очіпок та яворівську пов’язку під хустку, вінницьку «сорочку-жидівку» та хустку-перемітку (власне найкраще розкривається цей метод пов’язування на фоні довгої вишитої сорочки).
Особливого колориту пані Оксана додала своїм показом пов’язування хусток-пов’язок молодим дівчатам та традиції виготовлення і носіння «дівочих», «суботніх» та «весільних» віночків. Майстриня уміло для показу обирала хустку відповідно до вишитих сорочок жінок. Майстер-клас органічно доповнювали колядки у виконанні самої майстрині та учасників зустрічі.
На завершення зустрічі пані Оксана відкрила секрети бабусиної скрині, які в неї поклали працівники закладу на початку зустрічі. Що ж хочуть передати своїм дітям і онукам українські жінки??? Вишиванки, коралі, льолі (сорочечки до хрещення), бабусину мудрість, дідову справедливість та працьовитість, тепло святвечора, родинний затишок, повстанські пісні, українські колядки, родинні традиції…
Щороку 7 грудня в Україні відзначають День української хустки. Це свято започаткували нещодавно з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього. То ж збережімо українську хустку для наступних поколінь свого роду.
Щиро вдячні пані Оксані за чудовий майстер-клас із хусткування. Цей вечір став моментом позитивних емоцій, радості у цей непростий воєнний час та гордості за належність великої нації – УКРАНЦІ!
Людмила Разумна, вихователь-методист